March 20th, 2014

no image

наприкінці

наприкінці


довгоногі дівчата убрід переходять море
тонкорунний христос безтурботно іде по воді
ніби острів летючий завис материк без опори
все вже майже збулось.. але збудеться щойно тоді
як пробудиться літо й позбудеться ситцю і шовку
і прокинувшись вранці ти твердо відчуєш дно
і побачиш що рветься не там де надміру тонко
рветься там де все тупо і просто і всім все одно
але наші тонкі капіляри надійні як линви
наш тендітний тандем не замерз від нічних холодів
залишились слова тільки ті що вернулись з молитви
залишися з друзів лиш ті що пройшли по воді
залишилось земель – тільки острів над морем і камінь
не наріжний а той що із серця чийогось впав
це і буде нам ключ до глухої небесної брами
це і буде кінець незакритих гештальтів і справ
час ростити каміння і час його засівати
час кохатись безтямно і тихої ніжності час
ми прийшли як на свято тож буде нам радісно й свято
й тонкорунний христос не забуде й розбудить нас