?

Log in

No account? Create an account

пора

лютий. 7-е, 2014 | 09:25 am

пора


небо – як попіл
земля – як скло
вітер заносить смаленим
не долетіло
і не дійшло
все що так довго чекали ми
не докульгало
не доповзло
не відшукало двері
замість гостей
на добро і на зло
входять у дім мародери
я допиваю вистиглий чай
і вибиваю шиби
хочеш – прощайся
хочеш – прощай
все уже байдуже ніби
вектор поламано як олівець
коло крейдяне – змито
знаєш найгірше що це не кінець
і не усіх ще вбито
чуєш – ходімо:
по битому склу
йти і не страшно й не слизько
я збудував нам церкву малу
бачиш – вона вже близько
попелом голову не посипай
не обтинай волосся
і не прощайся
і не прощай
думай щоб нам вдалося
бо на війні – як на війні
мало що в ній цікавого
як так – то так
як ні – то ні
решта все – від лукавого

Посилання | Прокоментувати |

ти

лютий. 7-е, 2014 | 09:48 pm

ти


ти живеш у мені життям окремим
це не зовсім те саме що шизофренія
я погано в твої в'їжджаю теми
і мотиви твої розгадати не вмію
я тебе наділяю своїми страхами
і надіями й болем і хіттю і щемом
ти мені не говориш що буде з нами
ти мовчиш наче ангел чи тихий демон
але завше ти є і завжди присутня
чи вдихаю я кисень чи дим сигаретний
ти як інша моя потаємна сутність
ти немов полотно під моїм портретом
ти в мені наче ніл всепроникної лімфи
ти в мені наче лімб де чекання вічне
зачекінилась в мозку крихітним міфом
і заплющила очі на морок і відчай
ти живеш у мені поміж пеклом і раєм
об'являєшся вільно то чортом то богом
ти живеш у мені і в собі тримаєш
все що ще залишилось в мені живого

Посилання | Прокоментувати {2} |