January 14th, 2014

no image

location

location


тихо
глухо
падають краплі
мозок дірявлячи як перфокартку
тіло й душа витікають порційно
так безнадійно так пропорційно
сам витікаю сам і наповнююсь
страхом бездомністю і безвідмовністю
і невідомістю і передбаченням
всім що не має жодного значення
всім що тримає іще на плаву
всім що ковтає в пітьму неживу
падаю згадую скрапую скрикую
майже безликий і без'язикий
і стоголосий і шизофренічний
поміж жіночим і чоловічим
десь між людиною духом і звіром
межи знаннями інстинктами й вірою
так неприцільно –
то в нуль то в десятку..
майже в нікуди..
крап..
крап-
ка