January 6th, 2014

no image

до зорі

до зорі


невловима природа радості
щойно була – і зникла безвісти
наші оберти змінюють радіус
і зростає градус тверезості
вже не конче злітати високо
все доступно усе відкрито
бог з машини пускає бісиків
і ловця запускає в жито
хоч нема малюків над прірвою
та і прірви давно немає
лиш регочуть внизу підірвано
ті хто вчасно зіскочив з краю
ті хто правила бачив праведно
ті хто дрібно розкидав добрива
ти тримаєш удари правою
відбиваюся лівою добре я
ці двобої із тінню як тяглість
репетиції втеч і зустрічей
забуваю за ними радість
забиваю пустоти внутрішні
і сансару на долю градуса
повертаю зі скреготом й скрипом
богородице діво радуйся –
всі дороги ведуть в єгипет
no image

спокій спокуси

спокій спокуси


з зимової голої яблуні
три яблука ще не впало
чи літо у них уявлене
чи просто осінь проспали

одне – золотисте й воскове
як тіло твоє прегоже
налите тугою кров'ю
плодом залишилося божим

прив'ялене друге й гіркаве
як мозок мій сточений червом –
йому мабуть просто цікаво
звисати на голому нерві

а третє мале зморшкувате
зелене мов давня спокуса
хтось прийде його зірвати
і разом всі три надкусить