December 23rd, 2013

no image

love satori

love satori


я сходив із розуму ніби з гори
отруєний киснем горець
я випустив з поля зору поля
і весь горизонт подій
та все що тоді я тобі говорив
тепер ти й сама говориш
і вкотре вже ми запускаєм з нуля
цивілізаційний двобій
це зоряні війни це вічна дуель
це спаринг в сезон парування
не мій і не твій – взагалі нічий
нікому ніде ніхто
двобій цей глухий сліпий і німий
хтось думає: «йдуть навчання»
а ми навмання із мертвих петель
плетемо тонкий хітон
і політональна уся наша хіть
і політкоректна ненáвисть
і скрапує ніжність немов молоко
чи слина чи піт чи кров
петляємо поміж страхіть і жахіть
і часом сплітаємось навіть
і так застигаєм як в горлі клубок
і знов роздираємо шов
ми сходимо з розуму ніби на пік
бо двоє завжди йдуть угору
змітає з котушок і зносить дахи
жага сліпоглухоніма
є жінка одна і один чоловік
і добре нам бути поруч
як альфа й омега як пара птахів
злетіли – і нас вже нема