?

Log in

No account? Create an account

predator

жовтень. 12-е, 2013 | 12:17 pm

predator


я відкидаю тінь собаки
я відкидаю тінь осетра
я відкидаю домисли й знаки
і пропозиції світу мертвих
я підкидаю угору птаха
я прикидаюся чорним вершником
я прокидаюсь під кожним дахом
так ніби вдома так ніби вперше
я піддаюся на силу дотику
я віддаюся на волю подиху
я розчиняюсь в воді без спротиву
і розкладаюсь на кисень і водень
молюся подумки лаюся пошепки
каюся вголос мовчу нервово
можна впізнати мене за почерком
можна впіймати мене на слові
кожну дорогу обходжу збоку
кожній сестрі віддаю сережку
кров'ю малою і куцими кроками
колом торую невидиму стежку
ні на минуле ні на майбутнє
не озираюся не заглядаюсь
серед посутніх я неприсутний
в кожному краї я завше скраю
передозований недорозвинений
просто з'являюся легко зникаю
не признаюся в жодних провинах
і не розколююсь і не розкаююсь
не розрізаю чорне і біле
та відрізняю морок від світла
не розділяюсь на дух і тіло
не поділяю чужих просвітлень
я відкидаю тінь на небо
я відпадаю як третій зайвий
майже нічого мені не треба
все переважно байдуже майже
я пропливаю свій шлях осетром
я пробігаю свій курс собакою
вперто втікаючи з царства мертвих
і подорожні монтуючи знаки
падаю стрімко підводжусь повільно
люблю й вбиваю цілком незумисно
і щоб лишитись невидимо вільним
вже перекреслюю все написане

Посилання | Прокоментувати {2} |