October 11th, 2013

no image

мікропіле

мікропіле


мозаїчність ландшафту шифрує твою психоделіку
бог деталей дрібних заховався в найменшій із них
мов уламки дзеркал розлітаються срібні метелики
і дзвенять їхні крила холодним відлунням зими
і у кожнім уламку – секвенси прожиті задурно
ієрогліфи смерті орнаменти втрачених снів
і зміяться меандри й відлунюють марші бравурні
обіцяючи війни що мають прийти навесні
тільки весен немає а є розпаровані весла
і покинутий човен в стоячій глибокій воді
мов летючий голандець він має всі шанси воскреснути
і розкреслити колами цю незворушну гладінь
ну а далі вже світ розіграє усе суверенно
мозаїчно й музично як найгеніальніший псих
мов диявол деталей – ранимий ревнивий і ревний
повкладає уламки й мене –
у найменший із них