September 19th, 2013

no image

полімагія

полімагія


окситоцини кисень волога
доторки листя диму і пуху
осінь зазвичай не надто строга
і обіцяє приходи і пруху
осінь барижить осінь бодяжить
жовті банкноти в пазусі гріє
стільки про неї різного кажуть
я в це не вірю я цим не мрію
я проникаю з голки у вену
я пролізаю крізь вуха і очі
я окуповую твій епітелій
мрієш-не-мрієш хочеш-не-хочеш
всі язики мої подвійні
всі мої пальці гнучкі і зграбні
знову все буде так безнадійно
знову ті самі пастки і граблі
знову те саме нестерпне прекрасне
з окситоцином киснем вологою
дай же нам осене в тобі пропасти
многая літа.. многая.. многая..
no image

кобзарики

кобзарики


а дай мені серце окраєць обіду
і я собі піду і я собі піду
а дай мені сон де від тебе ні сліду
і я собі піду і я собі піду
а дам тобі сонце я світло від неба
воно того варте воно тобі треба
а дам тобі стежку на вигляд як книжку
підеш собі тишком підеш собі нишком
і так розійдемось на сторони різні
обоє при собі обоє при пісні
при тямі при темі при двох теоремах
ніхто не дізнається хто ми і де ми
і ми не довідаємося нічого
крім того що є от якась дорога
де йдеш чи стоїш а усе без різниці
дорога сама собі вправно зміїться
а ми перестрілись без приводу жодного
щоб просто подати води одне одному
чи руку чи голос чи погляд чи знак
це так і не так це не так і отак
бо видиме гасне а чутне стихає
і ми вже відходимо
нас вже нема
є