August 18th, 2013

no image

серпень

серпень


сонце впирає по саме нікуди
сенси парують і висихають
ми перелиті цим літом і випиті
і переписані двічі навзаєм
передозовані переосмислені
перебинтовані й неадекватні
ми обростаєм листами як листям
і розцвітаєм цукровою ватою
сонце періщить по саме нікуди
вата стікає в'язким сиропом
знайдено сиріт літнього віку
люки задраєно і перископи
жовтий наш човен іде під шкіру
білі драже розтечуться по венах
літо не має жодної міри
серпень виходить на авансцену
і – монологи
і – реверанси
згашена рампа
темна куліса
серпень завжди випадає як шанс
вперто померти
і вийти на біс