?

Log in

No account? Create an account

w

квітень. 26-е, 2013 | 12:30 am

w


розривати обійми немов електричне коло
зупиняючи струм кровообіг і внутрішній спів
вимикаючи небо і землю і все доокола
розсипаючись в тетріс із двох нероздільних тіл..

нас розрізали навпіл іще у життях минулих
де були ми хлібиною яблуком чи колесом
нас розрізали навпіл а потім про нас забули
і почався цей довгий важкий і фатально фальшивий сон

це такий напіврозпад що далі вже падати нікому
це така параноя де пара не рівна двом
половинність свою як вину усвідомлюєш з віком
бо не гоїться шов за єдиним твоїм крилом

розмикати обійми і болісно і небезпечно
електрична дуга ніби гад: прослизнула – й уже нема
лиш відгонять горілим і губи і пальці обпечені
й розповзається світ по усіх своїх палених-палених швах

арифметика тіл не вкладається в рамки програми
геометрія кола завжди потребує двох
обійми мене мила всіма чотирма руками
хай народиться знову наш високовольтний бог

Посилання | Прокоментувати {1} |

она п'ятниці

квітень. 26-е, 2013 | 06:33 pm

зона п'ятниці


дорогі твої береги омиває неспокій
я дрейфую до них поміж течій а трохи уплав
я дивлюся на бога тверезо і око-в-око
він мені обіцяв цілий світ і нарешті віддав
повертаю кредити глибинам
рибинам – заначки
повертаю за сонцем і знову лягаю на штиль
острів тіла твого помічаю в тумані неначе
залишилось так мало – мільйони мільйонів миль
та готовий мій флот – каракатиці карпи стоокі
є найкращі вітрила і крила і парашут
розлетиться на бризки і пил нелегальний неспокій
я зійду на твій берег й залишуся жити тут

Посилання | Прокоментувати |