February 19th, 2013

no image

жир жирафа

жираф


притрушуєш зопалу голову попелом
це твій новий камуфляж
на хвилях недосипу ніби не досить вже
йдеш у наступний віраж
хоч може б годилось подбати про наступ
чи підступу підлий вогонь
та так заворожує ворог прекрасний
що дружбою маниш його
не сієш не жнеш не боїшся не просиш
болти забиваєш на все
ховаєш під попелом сенс перекошений
програшний зношений сенс
плекаєш на шару ранкові кошмари
кошерний мов юний жираф
сприймаєш життя як щоденну покару
живеш ніби сплачуєш штраф
не маєш скарбів ні скоромних заначок
лиш корінь міцний ніби вісь
і носиш насіння невидимих значень
і далі ростеш під укіс
усіх не пробачиш хай хтось тебе бачить
іржавим жорстким і жаским
та в попелі твому знайдеться удача
ясна і легка як жасмин
і вісь не зігнеться і світ обернеться
на давній запущений сад
увійдеш у нього без остраху в серці
і вже не вернешся назад
no image

однина

однина

...в пору життя, коли спати твердо, як не стели,
коли хочеться відчиняти вже не всі існуючі двері...
                                                    Галина Петросаняк



насправді потрібно дедалі менше
й далеко не кожна цікавить гра
не так як раніше впирає першість
і манить угору не кожна гора
й потрапити прагнеш не в кожні двері
і дивишся тільки в одне вікно
секрети ввіряєш лише паперу
і добре воно
і добре воно
стираєш адреси вибілюєш клятви
вибльовуєш сказані всує слова
порожніх зв'язків і обов'язків бляклих
ні серце не прийме ані голова
не так вже пече щоби бути почутим
й пуста похвала ніби слина чужа
і навіть вдається потроху забути
жах від вужа
страх від ножа
із плетива втіх насолод і приманок
свою лише нитку протягнеш по дну
і всіх на прощання цілуєш коханок
бо знаєш що маєш кохану одну
і тільки до неї достукатись варто
і тільки її відчинити вікно
оце от одне тільки й ставиш на карту
бо віриш і знаєш
що добре воно