?

Log in

No account? Create an account

соліпсична мізантропія

жовтень. 11-е, 2012 | 07:54 pm

mirror


є така річ – точка неповернення
а є ще кажуть горизонт подій
я раніше був майже впевнений
що людині не варто бути самій
що людина повинна мати пару
бодай пару друзів чи пару калош
бо та котра над чайником пара –
це просто хмара де ховається дощ
нехай несправжній хай потенційний
та попри все – небесна вода
навіть якщо вона кислотна відстійна
навіть якщо вона – чорна біда
так от із чайником я ще можу жити
однак терпіти людину поруч – вже ні
бо в своєму малому приватному світі
почуваюся як на громадянській війні
хоч ніби-то й нема з ким воювати –
все воно майже рідне і навіть трохи своє
але стрьомно бачити у власній хаті
інших вкотре згадуючи що інші таки є
ну й нехай собі будуть значить я не самотній
тут немає поділу на «чужий» і «свій»
але я вже звик сам стелити собі постіль
і зникати вві сні як за горизонтом подій
точку неповернення таки перейдено
хоч невідомо куди цей перехід веде
тож віднині лишаюся жити з дзеркалом
несуттєво – як довго
несуттєво – де

Посилання | Прокоментувати {9} |