?

Log in

No account? Create an account

лірічіскі манси-станси

червень. 15-е, 2011 | 02:32 pm

sleeping


А те, що між нами – то лезо Оккама, а те, що під нами – пісок і туман.
І тільки вгорі, себто понад горами – порожній і глухонімий океан.
Такі-от ландшафти із запахом нафти. Яка в цьому радість, яка новизна?
Нікого не вбив ти, нічого не вкрав ти, хоча так насправді, то хто його зна’.
Тут тризна якась... Та крізь призму харизми ламається промінь, а також маршрут –
Оккам обтинає стежки й евфемізми, безвихідь сама заганяється в кут,
а те, що між нами, нове і незнане уже не відріжеш і не відітнеш,
ти теж про це знаєш, та далі втікаєш, бо тільки утеча – це небо без меж.
Це небо, це море, ці гори прозорі, задимлені скельця і ніч мовчазна,
й самотності криця – усе це нам сниться. А може, й не сниться. Хто знає? Хтозна...



 

 (с): нафотошоплено з фотки mruwka_art 

Посилання | Прокоментувати {4} |