?

Log in

No account? Create an account

in the mirror of the night

лютий. 2-е, 2011 | 02:10 am

mirror night

Ти щоночі вступаєш в невидимі води за дзеркалом. Прогризаєш кору свого власного мозку й блукаєш тунелями — в сподіванні, що ці катакомби закінчаться церквою (чи в надії, що небо почнеться відразу за стелею). Але неба немає. Зате є колишні любові, і старі інструменти, і ноти забутої фуги. Тут спокійно розгулюють духи без жадоби крові: кожен третій тут мертвий, або й кожен другий. 

В цих невидимих вод ані русла нема, ані дельти. Лиш абсентовий колір і смак полинового зела. Тут знаходиш загублену віолончель ти і виводиш смичком щось весільне: просте і веселе. Залишатися у задзеркаллі надовго не варто, хоча є тут усе — і абсент, і кохання, і правда...  

Але ти повернешся сюди, сутінкову минаючи варту.
Як вертають додому — назовсім, назавше. Назавжди.


Автор використаних фото (c) Attila Kozo


Посилання | Прокоментувати {2} |