?

Log in

No account? Create an account

ЧИСЛА ЛИСТОПАДА

листопад. 10-е, 2010 | 02:01 pm

числа листопада

Числа листопада котяться гравієм,
траскають вікна в календарі.
Задум миршавіє, лезо іржавіє.
Дім на горі.

Числа листопада падають попелом,
десь догорає останній листок.
Сковане спокоєм дерево опію.
Цукор. Пісок

Числа листопада всі перемножено.
Дати в'язкі і липкі, мов кагор.
Ранок стриножений, вечір стривожений.
І — коридор.

Числа листопада вписано в цінники,
в кожну лінійку, шкалу, циферблат.
Тільки настінні вмирають годинники.
Бо листопад.

Посилання | Прокоментувати {16} |

рекламний текст

листопад. 10-е, 2010 | 11:03 pm

tv screen



 

Судячи з усього, канал Tvmarket. На блакитному екрані напис «нет видеосигнала», «ваш сервіс не підтримує...» або щось подібне. Але голос звучить:


Стільки епітелію розпорошено, стільки вичесано волосся, обтято нігтів! 

Не кажучи вже про стратегічні запаси генофонду трильйони тренованих сперматозоїдів, ціла армія веселих пуголовків-пофігістів, що з них так направду придалися лише два. 

Так от: епітелій волосся, нігті, різні виділення – усе пішло за вітром чи, більшою мірою, за водою.

Бо вода, ах, вода, ох вода – ця матриця нелюдської пам'яті (три атоми, як Трійця, йопть) – вона нічого не забуває, вона усе забирає, всіх розчиняє, все фіксує.

Не знаю, вже певно кілька центнерів мене колишнього, здутого протягами, змитого в каналізацію, десь там, у стоках, у водоочисниках, у грунтових водах разом із залишками інших непарнокопитних слугує поживою бацилам, паличкам коха, якимось довбанутим дрозофілам і — звиклим хробакам. О, хробаки починають опікуватися нами набагато раніше, ніж прийнято думати. По суті, ми з першого дня підгодовуємо братів наших менших, ну бо повинна бути бодай якась користь від людини. 

От. А ти запитуєш, чому я не такий, як колись. Куди подівся той, що був тут раніше. Чому-чому? Та змило, бляха, в унітаз. Чому не такий, яким був ще пару років тому чи, принаймні, позавчора? – бо той учорашній тебе вже також конкретно не влаштовує. Та він, мені, щиро кажучи, теж не дуже, але після вранішньої гігієни, він також уже пливе підземними руслами разом з іншими нечистотами, і не тобі на харч.

Треба було їсти, поки було свіже, мала. Тобто треба їсти те, що є тутка й теперка. Спробуй бодай вкусити. Не подавишся без своїх гмо. Бери, що дають. Жери замість свинини салат — гріх харчем перебирати, поки він ще харч.

Або залий мене пахучим маринадом (тільки, благаю, без оцту
— він так руйнує печінку) і закатай у трилітрову банку разом із огірками-помідорами, раз ти так уже любиш консерви.

(Добре, що мене не бачить нині Карл Лінней — він напевно записав би мене до багаторічних кущів з родини кипарисових, та й то в найкращому разі — ти не повіриш, мала, що з нами робить еволюція...)

То й ви дітки, їжте тіло моє, пийте кров мою, поки гостина на столі. А якщо ви задзвоните просто зараз...

(далі скоромовкою йде текст про веселих, тренованих пуголовків, про номер ліцензії і про необхідність проконсультуватися з доктором перед тим, як спускати воду).

Посилання | Прокоментувати {5} |