?

Log in

No account? Create an account

sunclush + гониво

травень. 31-е, 2010 | 09:19 pm

СонцеКльош




ВАЛЕНТНІСТЬ

 

«живеш заради кількох хімічних реакцій

що відбуваються за нез'ясованих обставин

безконтрольно і найчастіше невчасно

себто вкрай рідко

не з тими 

не відразу

й не завжди

а ти

паришся всю дорогу шо коксохімволокно, як комбінат працюєш, димиш-смердиш-пітнієш, засмічуєш середовище, а також власні серце-печінки-нирки й легені, що ними кількадесят років перетворюєш кисень на СО2, на це! о два!, о! це твоя іксмісія, бо! це твої Джоб і Джой, себто job&joy, my little boy, видаєш дива метаболізму, спалюєш калорії, продукуєш гумус, собі подібних і неподібних, підтримуєш гомеостаз, коротше не шлангуєш навіть уві сні, і все

(replay)

заради кількох хімічних реакцій,

що відбуваються вкрай рідко,

не з тими, не відразу, не завжди

або й узагалі... коротше, сучко, принцесо на кристалику, може, сьогодні дозволиш приснитися бодай своїм іменам-антонімам, атомам, може, обміняємося бодай групами о аш, еритроцитами, флюїдами, флером, флер'д'оранжем, don't give up, бойова подруго, розряди патронташ, розведи патронат чи що там благоволить ваша ексцеленціє-високовалентність вкрай рідко (replay) невчасно (replay) і не (replay) з тим», – 

кажеш їй зухвало, продовжуючи гру, в якої не те що назви, а й правил немає, тільки ти чомусь переконаний, що все найважливіше в твоєму житті вже сталося, відбулося, і ти лише пожинаєш коноплі минулих перемог – аж ні: все найважливіше відбувається саме зараз, кожної миті, вже, курва, вже, тож поки співаєш ти солодкоголосо, мліючи від власної тембральної перспективи, з довколишнього мороку висотується фентезійний демонок, цілком нестрашний, ба навіть кумедний, але демонок володіє чарівною зебристою патерицею, що нею на льоту зупиняє будь-якого птаха чи інший засіб несанкціонованого пересування, і демонок робить свою справу тупо, механічно, майже без натхнення, на льоту збиваючи вашого рисака, і ось тачанка – в мийці, і адьютант – в полоні, тільки ж справа не в цьому: за механічністю сюжету ти забуваєш, що саме зараз вирішується твоя доля (і оте «саме зараз» – це по-суті «завжди»), і віддаєш принцесу демонкові, бо ніби так прописано в сценарії, бо так каже логіка і те де, і теде, та й узагалі ви такі ще далекі... коротше, віддаєш Її, бо ніби так хтось каже, та й узагалі так кажуть... коротше, віддав, а казала не логіка, а казав не сценарій, а спрацювала інерція, можливо, навіть інерція самозакоханої самозневаги, що каже васне життя сприймати, немов чужий фільм, що диктує проїзди й прольоти, надиктовує фанаберні есеї і влаштовує диктат твого справжнього «Я» (несправжнього
Нея), якого (я-кого) ти не любиш, соромишся, якого ховаєш від сторонніх очей так, ніби й не збираєшся туди нікого ніколи впускати, так і помре твій внутрішній скелетон у компанії з власною ницістю, а вона, а Вона, а ВОНА натомість свого кістячка на світло витягла, вбрала-причепурила, гуляти пустила, танцювати навчила і крила пришила

крила пришила

крила пришила

мило принесла

воду спустила

тож дякуй Богові, пацанчик, що живеш заради кількох хімічних реакцій, що відбуваються за нез'ясованих обставин безконтрольно і найчастіше невчасно, себто вкрай рідко, не з тими, не відразу, й не завжди, а ти вибирай собі сценарій кожного разу, коли здається, ніби справа рухається сама собою, вибирай, ворушися, вирішуй, бо потім буде навіть не пізно – безглуздо, бо: немає сенсу в ретроспекції (міфологічна вона, сповідальна чи психотерапевтична – діло десяте), бо скверна з уст виходить і в уста повертається, а вона, Вона, ВОНА – ні, вони – ніколи, вона – ні, вони – ніколи, вона – ні, вони – ніколи, це метроном, секундомір, хронометр брате:

жінка, яка тобі потрібна – 

це час, який закінчується;

хочеш жінку – полюби час;

потрібен час – шукай,

інакше вони залишаться удвох – час зі своєю жінкою, а час і жінка – несумісні, а час для жінок необов'язковий, а часу в жінок є лише для нас, а часу майже не залишилося, не плач, мати, не журися, шо твій легінь оженився, о жени ся та не побивайся за програними війнами й загубленими штанами, просто встигай, встигай, встигай, look out, nie spaċ, nie spaċ, żebraċ, kurwa, żebraċ! бо не подають лише тому, хто просить; бо не відповідають лише тим, хто запитує; бо відмовляють лише тому, хто пропонує; бо світом правлять маленька віра й велика надія; бо життям керують не режисери й тим паче не сценаристи, а продюсери; бо фішка не в тому, щоб отримати бажане, а щоб побачити те, чого бажаєш насправді (побачиш – і воно вже твоє), себто оптику – мікроскопи, стробоскопи, телескопи, біноклі-моноклі, приціли, прилади нічного бачення; бо:  тільки вартовому, що не заснув на посту належиться повноцінне бонусне життя, котре встигає поміститися між обертонами-фонемами неблагозвучного суголосся «ЩЕ»

(replay)

«Fasten your seat belt, inspector», – каже вона. 

Посилання | Прокоментувати {13} |