?

Log in

No account? Create an account

Інфінітив

лютий. 28-е, 2010 | 07:02 pm

INFINITY


Не брати, не питати, не вирушати.
Або і брати, і питати, але не вирішувати. Принаймні не зараз. Не в цю мить. А потім, може, не доведеться.
Потім — завжди запізно.

To go to light to late.
Хоча рушати на світло ніколи не пізно.
Проте це завжди треба робити вже, бо вже за мить — нІчого брати, нІкого питати, нІкуди вирушати.

Обирати світло — природно. Обирати світло — логічно. Притаманно всім.
Обрати темряву просто неможливо (її не обирають, з неї виходять), бо в темному капелюсі не бути кролика, в темних кімнатах не жити чорні кішки, а в сутінках вибір відсутній як такий. Який-такий вибір?

Нам подобатися light версія світла. Ми думати, щоб обрати світло, треба спочатку обібрати його від надмірної яскравості.
Надто багато люменів — казати оптики.
Надто багато іскор — казати пожежники.
Слішкам многа звукофф — твердити хедлайнери.

Твердість — наш імператив.
Обібране від літер, люменів та іскор світло — це, власне, і бути сутінки, панове, це ваші власні сутінки, де ви могти не брати, не питати, не рушати, не вирішувати.

— Що ви робити в сутінках?
— О, в сутінках бути, що робити!

To be у сутінках не складно.
У сутінках — суть на суті, тіні на стінах і сіль на столі. Сутінкові учти вчити брати-питати-рушати без дозволу. Це тішити тебе. Це тебе тішити, shit! Бо ти думати, що на все потрібен дозвіл, а сутінки дозволяти фальшувати всілякі дозволи — митні, нотаріальні, парохіяльні, фіскальні, факсимільні й репринтні, з «мокрими» печатками й розгонистими кривавими резюме «Зволити дозволити!».
Однак за прейскурантами, перепустка — життя, довідка — життя, порожній бланк — багато життів. Міняти žyvot на живіт, vita brevis — на животіння (життя тіней), живе тіло — на живокіст.
Душити душу замість дихати духом. Сукати сутінкову вату. Шукати сутінкову варту. Здаватися в полон тілистим тіням. Сушити тисячолисники довідок, перепусток і порожніх бланків.

— Ім'я?
Порожній бланк.
— Час і місце?
Порожній бланк.
— Мета візиту?
I don't NO.

Ти не хотіти не бути. Ти хотіти бути. Всі хотіти бути. Тільки не знати, нащо.
Ага! — хтось казати, що десь ховатися заповітна кімната з обібраними зі світла люменами, іскрами й зірками небесними.

— Мета візиту?
Шукати потаємна кімната.
— Мета пошуків?
Прописка і реєстрація.
— Мета реєстрації?
Порожній бланк.

Я відкривати секрети. Порожні бланки не коштувати так багато. Порожні бланки не вартувати цілого життя. Не та планка. Порожній бланк могти отримати і за день, і за ніч, і за годину, і за значно коротшу мить. Твої миті — це миті порожніх бланків.

Я відкривати секрети. Сутінкові кімнати не ховати скарбів. У таємних кімнатах не бувати ані зірок небесних, ані птахів підземних, ані кішок із чорних глибин. Там навіть комари не жити. Порожні кімнати — вивільнені місця. Туди не питати дозволів-перепусток. Туди зганяти як у резервації. Там усі марнувати миті, згадуючи сокровенні бажання і чекаючи їх сповнення.
Але чекання — інфінітив. Чекання вимагає чеків. Ти думати знову платити.

Я відкривати секрети. Платити не треба. Все можна, все могти.
Могти будувати канаркові церкви на засніжених схилах. Могти вирощувати зелені узгір'я у мисочці з сіллю Могти віднаходити і сіль, і суть, і сенс нескінченно.
Всі бланки давно заповнено.
І кожен волос пораховано.
І кожен голос почуто.

— Ім'я?
No name.
— Час і місце?
Ніде й ніколи. Всюди і завжди (потрібне підкреслити).
— Метод?
This game has no name.
— А як з інфінітивами?
— (інфантильно): Інфінітиви, як завжди, на кінець.
— А де кінець?
— In finito.
— Ану, стояти! Стояти, я кому сказав! Ані руш! Руки — на серце. Імена — на бланки! Голови — в смітник! І всім виходити з сутінків!



використані фото (c) Rosie Hardy

Посилання | Прокоментувати {2} |