?

Log in

No account? Create an account

МІСТИКА, ХІМІЯ, АЛХІМІЯ (remix)

листопад. 1-е, 2009 | 07:00 pm


Світом правлять містика і хімія. Ми не помічаємо цього через неякісні рожеві окуляри, а ще тому, що вже давно нічого не називаємо своїми іменами. Ми говоримо про владу, релігії, секс, азарт, екстрим і вишивання хрестиком як про владу, релігії, секс, азарт, екстрим і вишивання хрестиком замість говорити про психоактивні практики. Ми не вважаємо вишивання хрестиком психоактивною практикою і навіть не вносимо його до переліку вудуїстичного штибу ритуалів — про що з нами взагалі можна говорити?!
Ми вифантазовуємо, вигодовуємо і впарюємо один одному демонів, привидів, закляття-прокляття, вроки-замовляння замість шукати й лікувати в собі хвороби. Адже всі демони — суть хвороби.

«Це надто категорично», — скаже японська дівчинка-кулемет.
«Це зріле рішення», — скаже психотерапевт з дипломом соціолога.
«Це половинчаста втеча від проблеми, втеча, яку так полюбляють називати зрілим рішенням у своїй небезкоштовній компліментарності психотерапевти з дипломом соціолога», — скажу я, і досить з цим.

Ми ділимо світ на світло й темряву, людей — на світлих і темних, а психіку — на «псевдо-я».
Замість визнати за світові раси чоловіків і жінок, поділити людей на хворих, здорових, психопатів і невротиків і піддати кожне «псевдо-я» персональному екзорцизму.

Замість замісити міксів, намутити ліків, і вигребти днесь. Де вже нам визнати, що світом правлять містика і хімія. Ми радше жуватимемо бабл(о?)гами про тіло й дух, земне й небесне, матеріальне й астральне.
Хоча, погодьмося, дехто визнає, себто вже-знає, що любов, скажімо — суцільна хімія, зумовлена біологічною потребою.

Ну, а те, що любов — суцільна містика, знає кожен, хто любив бодай ляльку Барбі. Принаймні з цим погодиться абсолютна більшість жінок: жінки чомусь мають помітно більшу схильність до містицизму, ніж чоловіки. Екзальт-гештальт.

Та якщо подумати, скільки довкола назагал тривіальних любовно-хімічних процесів зосереджено музики, поезії, романів, образів, міфів, пліток, телепрограм і бабла, то навіть маскуліносхильний фройдист-атеїст погодиться: любов без містики не обійшлась.

Але що є містика?
Бо якщо хімію всяк з-асоціює бодай з-лабораторною колбою, то містику кожен з-знає свою, і нема на то ради.
У найзагальнішому виразі найвищим виявом містики є те, що людина в містичний спосіб сотворена Богом на Його образ і подобу, а отже, також здатна бути, так би мовити, суб'єктом — а не лише об'єктом — містики, себто творити сутності, владарювати над світом (над тим єдиним реальним світом, який є у ній) і над Богом (над тим єдиним реальним Богом, що й сотворив отой реальний «внутрішній» світ), а отже — володіти собою (себто, як кожен реальний організм, реально керувати своєю реальною, а не перебріханою шкільними підручниками хімією).

Якщо когось непокоїть єретична на позір можливість владарювати над богом внутрішнього світу, який водночас є Богом світу зовнішнього, то, отже, він ще не зрозумів, що між зовнішнім і внурішнім немає жодної різниці, а ілюзорний шов між in і out заповнює вакуум чистої містики, себто людина-як-така. Якщо хтось згадає, що вакуум не може нічого заповнити за визначенням, бо вакуум є порожнечею, то, отже, він уже чув, що й темрява — не субстанція, а відсутність світла. Однак ми все ще кажемо, що «темрява приходить», а esse homo, то нехай і відсутність «заповнює», переповнює, і переповнивши, стирає всі перепони, що заважають нам висловлюватися вільно.

У цьому також містика:
сотворена Логосом людина здатна сама творити Слово. Логоцетрична, логозалежна, логопідвладна, вона вільна сама вільно творити вільні слова, і коже з них може бути першопочатком, і кожне здатне створити свій космос. Але ще більша містика полягає в тому, що людині даровані прості хімічні засоби для звільнення від слова. Це не лише ті, так звані колеса, що ними зазвичай найшвидше доїжджають на той світ. Ми маємо також природній дар глухоти і німоти. Ми можемо відмовитися чути й говорити, а особливо ревні фани свободи можуть особисто проткнути собі вуха і відрізати язик (обряд обрізання крайньої плоті насправді — символічне відрізання язика на знак домовленості не вимовляти Божого Імені).

«Це банзай», — скаже японська дівчинка-кулемет.
«Це анальний вау-фактор», — скаже психотерапевт з дипломом соціолога.
«Це таке», — скажу я, і досить з цим.


Однак є ті, хто прочитав ім'я Бога — ці приречені на сліпоту, причому на сліпоту внутрішню, молекулярну сліпоту дистильованої пам'яті.
А є такі, кому Ім'я судилося почути. Їм пощастило найбільше: це звучання, навіть забуте, витерте з фонограми пам'яті, вже налаштувало їхню струну на правильний тон, і вони, навіть глухонімі, свідчитимуть чисто, прозоро, і що найважливіше — правдиво. Адже людина — струна, а яка користь із сутності, створеної звучати, коли вона мовчить? «Воістину, фальш краща від мовчання!» — скажуть психотерапевти з дипломом соціолога. Я — промовчу.


Містика й хімія перебувають в алхімічному шлюбі. Містика й хімія нероздільні, як анекдот і дзен.
Як анекдот, у якому «свідомість Будди перебуває в руках Аллаха, однак руки Аллаха існують лише в свідомості Будди (що в цих руках перебуває)».
Як дзен, у якому «зібралися всі добрі і повбивали всіх поганих, і настав дзен».
Коли анекдот і дзен зливаються в одне, містика й хімія возходять до алхімії, і народжуються вічні настінні істини:
«Все необхідне є легким, а усе нелегке — непотрібним».

Стіна не стверджує, ніби непотрібним є важке (з важкого виростають важелі, якими ми вчимося розводити ближніх і розрулювати трабли). Стіна каже, що зайвим є нелегке: нелегкого, по-перше, значно більше, від важкого, по-друге архаїчна етимологія виводить усе нелегке з інферно («принесла нелегка нечистого»), а все нечисте — з важкого («легше нечистому пролізти в око верблюдині, ніж людині попуститися»). А попустится варто, бодай, аби не питатися дарма в кожного зустрічного лами, чи можна курити під час молитви, а просто тупо молитися на кожному перекурі. Якщо пре, річ ясна. Бо якщо не пре, то молитва — також лише ланцюг хімічних взаємодій. Причинно-наслідковий принцип доміно.

Містичні справи теж влаштовуються за принципом доміно, от тільки доміно там немає — голий принцип, гола людина, і зеро понтів. Хімія — це коли з окремих потреб народжується суспільне очікування, з нього — проростають зерна тенденцій, на них реагує комерційна пропозиція, з неї влаштовується мода, з моди — тренд, з тренду — формується соціо-культурна парадигма, себто психічне тло. Містика ж, коли зашмаркане дівчисько з передмістя Брістолю бачить у пубертатному сні Небесну Люцину з Діамантами, і наранок у наш-її світ приходять Бітли.

Хімія — це коли герметичне арго, яка-небудь блатна феня входить у лексикон високочолих інтелектуалів, вони, підформатовуючи стару філософію під нову ідіоматику, формують понятійний апарат, завдяки якому люмпен-інтелігенція може відчути себе будівничим нової доби, феня набуває державницького, епохального масштабу, стає новоязом, а старояз іде на сувеніри, поштівки та порцелянових слоників.
Містика ж, коли дорогою (від, а не до) з Москви до Пєтушків, який-небудь святий-у-дупу-п'яний Вітя Єрофєєв бачить Господа в синіх залізничних сполохах і каже: «Бля!».
Містика, коли Лесь «Подя» Подерв'янський каже те саме на з'яву привида (!) батька (!) данського (!) принца (!), а на дешеве «бути, чи не бути?» відповідає дзенівським тестом: «Яка розумная цьому альтернатива?».
Містика, коли Сам сходить із небес попастися з паствою, та на вигляд по-бичому переораного поля реагує дещо метеорологічно:
«Дух Мій, як вітер —  віє там, де хоче».

So fucking what?
Чим ще є містика?
Містика, це коли гониво переростає в гонитву, і карусельні коні іржуть усіма своїми репродукторами, а кондуктор запускає петарди-ракети; містика, це коли не тебе висаджує, а ти сам висаджуєшся на яких завгодно планетах, і вся місцева флора тліє і благовонить у млості; містика, це коли струна бринить, і дзвенять нанизані сухі рибини досвіду, містика, коли прихід сам приходить, і Господь не змінюючи освітлення каже:
«Ось я!»,
а ти в задумі повторюєш:
«Все необхідне є легким, а все нелегке — не потрібним»,
і раптом виявляється, що «не потрібний» потрібно писати окремо, і в цьому мудрість, «непотрібний» бо — зайвий, а «не потрібний» — це «не»+«потрібний», тобто не-не-обхідний, себто все «не легке» (а його також слід писати окремо), є достатнє, але не конечне, і знову ніхто ні ув що не в'їхав.

А містика — це коли всі не просто в'їжджають (бо, в'їхати, як уже говорилося, можна й на колесах — виїхати, зазвичай, ні на чому), а відпочатку перебувають там, де й годиться, там, де для цього спеціально сотворені місця, простори та інша житлплоща, тож переїздів-в'їздів не передбачено.
ТомУ хімія в тОму, що ви бачите ті ж літери, що і я, а містика в тому, що пейзажі за нашими вікнами — різні.

А алхімії ще й близько не було.

Посилання | Прокоментувати {3} |