полоній - МЕРТВИЙ ЩОДЕННИК

«крила мої холодні і мокрі» –
каже мій птах перелітний
«де ж твоє небо захмарно високе?
де твій обіцяний квітень?
де твої пальці чіпкі і чутливі
всіх алергій моїх свідки?
де твоя впертість?
де твоя хтивість?
де золота моя клітка?»

пташко моя
ти не квапся в неволю
олова й злата не дам я
дам тільки хліба води і солі
дам тобі свіжу пам'ять
вдосталь повітря і психоактиву
чисту шовкову постіль
будем міняти ніжність на хтивість
тисячу років поспіль
будем літати будем співати
в серці терпкого літа
будемо друзів у гості скликати
з ери палеоліту –
сфери з паперу повітряні змії
і літачки із серветок
ми перепишемо всі події
і книги в бібліотеках
ми облаштуємо світ нанóво
виростим власний квітень
тільки не вір ти мені на слово
дай лиш себе зігріти
крила твої мерехтливі примхливі
ти ж бо метелик – не птах ти
як пролетіла крізь грози і зливи
весь нелегальний шлях свій?
не змайстрував я ні клітки ні буди –
не наладнав полону
будь собі вільна
а дім твій буде
у мене поміж долонями